Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте
Видимость
открытое
Популярность:
У сообщества нет огня Прометея
Домен:
club111741351
Описание
Информационный центр по взаимодействию со странами Ближнего Востока и Северной Африки направлен на расширение культурного, образовательного и других форм сотрудничества с регионом.
![Anime the best). Сучасне суспільство не може прожити ані дня без видовищ, тому постійно виникають все нові його види, апогеєм чого є “видовище не виходячи з хати” (сидячи за компом чи телевізором). І на одвічне питання: шо б таке подивитись? в 1/3 молоді відразу спливає лише 1 слово, а саме АНІМЕ.
Як я вже зазначила молодь ділиться на 3 категорії: перша – фанати аніме (отаку), друга – знає про аніме, але зі стаху до нового або інших незрозумілих причин чітко відповідають, що мол не наша культура і навіщо таке взагалі дивитись, третя – нічорта про аніме не знають ба навіть не чули таке слово.
Шоб просвітити третю категорію і навертути в нашу “віру” другу я сьогодні розповім: Що насправді таке аніме і з чим його їдять? Як стверджує наша кохана Вікіпедія аніме (від англ. animation [анімейшн] — анімація) — японська мультиплікація, головна відмінність від мультиплікації інших країн полягає в тому, що аніме в основному робиться з розрахунку на підліткову та дорослу аудиторі. (правда!)
Вважається, що всесвітньої слави та визнання аніме набуло після отримання премії Оскар в 2003 році аніме “Віднесені духами”, хоча глобальне захоплення світу розпочалось ще з початку 80-х рр. Історія аніме сягає ще періоду перед 2 світовою війною, але потужнього розвитку анімешна індустрія набула по війні з легкої руки батька аніме Тедзуки Осами, який був прихильником творчості Діснея (тому і можна спостерігати великі очі, довгі ноги і т.д.). З кожним роком дана галузь кінематографу набувала все більшого розповсюдження, а з ростом попиту такий ріст не може обійтись без збільшення пропозиції, так виникали нові жанри, яких налічується вже більше 20, хоча не можна не зауважити шо більшість не відрізнається від стандартних в кіно. Отже, виділяють жанри за таким напрямками: по цільовій аудиторії (діти, юнаки, дівчата, чоловіки, жінки), по стилях оповідання (комедія, драма, триллер, романтика, і т.д.), по антуражі й технологіям (меха, кіберпанк, шкільна історія, фентезі, стімпанк, і т.д.), по психології, цілям і характеру відносин персонажів (сентай, спокон, махо-сьодзьо, гарем), по наявності й деталізації сексуальних сцен (этти, хентай, яой, юри).
Розповідаючи про аніме не можна не згадати про мангу, такий собі різновид коміксу, зазвичай на основі якої знімається аніме, хоча буває і навпаки, коли після виходу в світ аніме і набуття популярності твориться манга. Випускається манга в товстих журналах (200 і більше сторінок), в яких друкується кілька манга-серіалів або “сингли”.
В 90-х рр. аніме культура характеризується для нас лише Покемонами, Трансофрерами, Евангеліоном та Сейлор мун (принаймні те що я памятаю дивилась), але з кожним роком набуває все більшої популярності та розповсюджується на більше країн світу. Створюються клуби, влаштовуються фестивалі, скачуються величезні кількості аніме та манги зі всесвітньої мережі, перекладаються, дублюються... Не знаю коли точно зявився перший отаку на території України, але значущість даної культури можна підтвердити фактом святкування в жовтні 11-ої річниці першого українського аніме клубу Crystal Power. Для чого ж отаку або пошановувачі аніме об’єднуються в клуби? Все дуже просто, для обміну аніме та розповсюдження його в маси, хоча не виключається така вагома частка діяльності клубу як аніме фестиваль та косплей.
Отже, косплей це буквально переодягання в персонаж з манги чи аніме, часто з розігруванням сценок з них же. Розпочалось звичайно все в Китаї та Японії, але як і усе цікаве перекинулось до нас. Народ викидає не малі гроші на пошиття костюмів, адже чим більше деталей в самому костюмі тим більше грошей на тканини, прикраси та парик йде мані. Згодом з даним косплеєм їздять по різних фестах та отримують призи;)
На теренах України аніме фестивалі мають вже більш ніж 6-річчну історію. Звичайно як і все нове це більше було подібно на home-вечірку, але тепер спостерігається більш втішна картина, цього року було проведено 5 масштабних аніме фестивалів, що збирали отаку з різних куточків Украї](https://sun9-16.userapi.com/impf/c10960/g22491227/b_773e6236.jpg?quality=96&as=32x32,48x48,72x72&sign=97ebe8310965b6fbb04f37fe7c821720&u=Zl3urmPcRg9ZyNqPfPFQQzDIu_r9odcrtSQ27IwWzQY&cs=480x480 "Anime the best). Сучасне суспільство не може прожити ані дня без видовищ, тому постійно виникають все нові його види, апогеєм чого є “видовище не виходячи з хати” (сидячи за компом чи телевізором). І на одвічне питання: шо б таке подивитись? в 1/3 молоді відразу спливає лише 1 слово, а саме АНІМЕ.
Як я вже зазначила молодь ділиться на 3 категорії: перша – фанати аніме (отаку), друга – знає про аніме, але зі стаху до нового або інших незрозумілих причин чітко відповідають, що мол не наша культура і навіщо таке взагалі дивитись, третя – нічорта про аніме не знають ба навіть не чули таке слово.
Шоб просвітити третю категорію і навертути в нашу “віру” другу я сьогодні розповім: Що насправді таке аніме і з чим його їдять? Як стверджує наша кохана Вікіпедія аніме (від англ. animation [анімейшн] — анімація) — японська мультиплікація, головна відмінність від мультиплікації інших країн полягає в тому, що аніме в основному робиться з розрахунку на підліткову та дорослу аудиторі. (правда!)
Вважається, що всесвітньої слави та визнання аніме набуло після отримання премії Оскар в 2003 році аніме “Віднесені духами”, хоча глобальне захоплення світу розпочалось ще з початку 80-х рр. Історія аніме сягає ще періоду перед 2 світовою війною, але потужнього розвитку анімешна індустрія набула по війні з легкої руки батька аніме Тедзуки Осами, який був прихильником творчості Діснея (тому і можна спостерігати великі очі, довгі ноги і т.д.). З кожним роком дана галузь кінематографу набувала все більшого розповсюдження, а з ростом попиту такий ріст не може обійтись без збільшення пропозиції, так виникали нові жанри, яких налічується вже більше 20, хоча не можна не зауважити шо більшість не відрізнається від стандартних в кіно. Отже, виділяють жанри за таким напрямками: по цільовій аудиторії (діти, юнаки, дівчата, чоловіки, жінки), по стилях оповідання (комедія, драма, триллер, романтика, і т.д.), по антуражі й технологіям (меха, кіберпанк, шкільна історія, фентезі, стімпанк, і т.д.), по психології, цілям і характеру відносин персонажів (сентай, спокон, махо-сьодзьо, гарем), по наявності й деталізації сексуальних сцен (этти, хентай, яой, юри).
Розповідаючи про аніме не можна не згадати про мангу, такий собі різновид коміксу, зазвичай на основі якої знімається аніме, хоча буває і навпаки, коли після виходу в світ аніме і набуття популярності твориться манга. Випускається манга в товстих журналах (200 і більше сторінок), в яких друкується кілька манга-серіалів або “сингли”.
В 90-х рр. аніме культура характеризується для нас лише Покемонами, Трансофрерами, Евангеліоном та Сейлор мун (принаймні те що я памятаю дивилась), але з кожним роком набуває все більшої популярності та розповсюджується на більше країн світу. Створюються клуби, влаштовуються фестивалі, скачуються величезні кількості аніме та манги зі всесвітньої мережі, перекладаються, дублюються... Не знаю коли точно зявився перший отаку на території України, але значущість даної культури можна підтвердити фактом святкування в жовтні 11-ої річниці першого українського аніме клубу Crystal Power. Для чого ж отаку або пошановувачі аніме об’єднуються в клуби? Все дуже просто, для обміну аніме та розповсюдження його в маси, хоча не виключається така вагома частка діяльності клубу як аніме фестиваль та косплей.
Отже, косплей це буквально переодягання в персонаж з манги чи аніме, часто з розігруванням сценок з них же. Розпочалось звичайно все в Китаї та Японії, але як і усе цікаве перекинулось до нас. Народ викидає не малі гроші на пошиття костюмів, адже чим більше деталей в самому костюмі тим більше грошей на тканини, прикраси та парик йде мані. Згодом з даним косплеєм їздять по різних фестах та отримують призи;)
На теренах України аніме фестивалі мають вже більш ніж 6-річчну історію. Звичайно як і все нове це більше було подібно на home-вечірку, але тепер спостерігається більш втішна картина, цього року було проведено 5 масштабних аніме фестивалів, що збирали отаку з різних куточків Украї")
![Юлия Михальчик. Ю́лия Серге́евна Миха́льчик (род. 2 февраля 1985, Сланцы, Ленинградская область, РСФСР) — российская поп-певица, композитор и автор песен.
Биография
Окончила музыкальную школу по классу фортепиано. С 6 лет выходила на сцену исполняя песню («Кис-кис-мяу! Вот и вся музы́ка!»). С 1996 года участвовала в детском шоу «Саманта» и в «Хоре радио и телевидения 5-го канала» Санкт-Петербурга.
Несколько раз становилась лауреатом разнообразных международных музыкальных конкурсов: в 1999 году — «Звонкие голоса»; в 2000 году — конкурса «Янтарная звезда» в Юрмале: в 2001 году конкурса «Молодой Петербург», конкурса «Голоса мира» и Санкт-Петербургского конкурса «Кумиры XXI века» (Гран-при). С 2002 года стала работать солисткой в Санкт-Петербургском проекте «KORONE», с которым были записаны песни «Это не любовь», «Ночной блюз», «Синие глаза» и другие.
Окончила общеобразовательную школу в 2002 году (серебряная медаль). Училась в Санкт-Петербургском гуманитарном университете профсоюзов по специальности Public Relations, будучи студенткой первого курса работала ведущей «Молодёжного телеканала» на ТНТ, ради того, чтобы участвовать в телевизионном проекте Первого канала «Фабрика Звёзд» — 3, пришлось уйти из университета. По утверждению самой Юлии в эфире Comedy Radio от 23 июня 2013 года, СПГУП не дал ей возможность временно прервать обучение, использовал эту ситуацию, чтобы показать свою принципиальную позицию. Позднее Юлия закончила Российский Государственный Гуманитарный Университет (РГГУ) по специальности PR.
Первый успех пришёл после исполнения на «фабрике» таких песен, как «Ну, здравствуй, Питер», «Птица», «Голоса», «Боле Сих Любы», «La Mia Anima» и др.
Участвовала в концертном шоу «Аль Бано и его леди» в феврале 2005 года в Государственном Кремлёвском Дворце и транслировавшемся на Первом канале, исполняя два дуэта с Аль Бано[6] «Сhe Sara»[9] и «Свадьба»[10] (из репертуара Муслима Магомаева). Выступала в дуэте с Рикардо Фольи с песней «Незабудка» в концертной программе «Мелодии и ритмы зарубежной эстрады по-русски 2», также транслируемой на Первом канале[11]. Музыка песни «Лебедь белая» на слова Ольги Коротниковой (Ольги Виор), вошедшей в первый альбом, была написана самой Юлей. В 2013 году выступала в Чапаевске на день города.
«Композиция сразу попала в главный хит-парад страны „Золотой граммофон“, а затем и в его телевизионную версию».](https://sun1-98.userapi.com/s/v1/if1/2Y7AqE-xbE8mhALK3oPeKmCHmoRljfd_AlOYZW9iTfYsYypqtP_DkjSV0yhp0dVCfRPq-wyH.jpg?quality=96&crop=51,51,248,248&as=32x32,48x48,72x72,108x108,160x160,240x240&ava=1&cs=480x480 "Юлия Михальчик. Ю́лия Серге́евна Миха́льчик (род. 2 февраля 1985, Сланцы, Ленинградская область, РСФСР) — российская поп-певица, композитор и автор песен.
Биография
Окончила музыкальную школу по классу фортепиано. С 6 лет выходила на сцену исполняя песню («Кис-кис-мяу! Вот и вся музы́ка!»). С 1996 года участвовала в детском шоу «Саманта» и в «Хоре радио и телевидения 5-го канала» Санкт-Петербурга.
Несколько раз становилась лауреатом разнообразных международных музыкальных конкурсов: в 1999 году — «Звонкие голоса»; в 2000 году — конкурса «Янтарная звезда» в Юрмале: в 2001 году конкурса «Молодой Петербург», конкурса «Голоса мира» и Санкт-Петербургского конкурса «Кумиры XXI века» (Гран-при). С 2002 года стала работать солисткой в Санкт-Петербургском проекте «KORONE», с которым были записаны песни «Это не любовь», «Ночной блюз», «Синие глаза» и другие.
Окончила общеобразовательную школу в 2002 году (серебряная медаль). Училась в Санкт-Петербургском гуманитарном университете профсоюзов по специальности Public Relations, будучи студенткой первого курса работала ведущей «Молодёжного телеканала» на ТНТ, ради того, чтобы участвовать в телевизионном проекте Первого канала «Фабрика Звёзд» — 3, пришлось уйти из университета. По утверждению самой Юлии в эфире Comedy Radio от 23 июня 2013 года, СПГУП не дал ей возможность временно прервать обучение, использовал эту ситуацию, чтобы показать свою принципиальную позицию. Позднее Юлия закончила Российский Государственный Гуманитарный Университет (РГГУ) по специальности PR.
Первый успех пришёл после исполнения на «фабрике» таких песен, как «Ну, здравствуй, Питер», «Птица», «Голоса», «Боле Сих Любы», «La Mia Anima» и др.
Участвовала в концертном шоу «Аль Бано и его леди» в феврале 2005 года в Государственном Кремлёвском Дворце и транслировавшемся на Первом канале, исполняя два дуэта с Аль Бано[6] «Сhe Sara»[9] и «Свадьба»[10] (из репертуара Муслима Магомаева). Выступала в дуэте с Рикардо Фольи с песней «Незабудка» в концертной программе «Мелодии и ритмы зарубежной эстрады по-русски 2», также транслируемой на Первом канале[11]. Музыка песни «Лебедь белая» на слова Ольги Коротниковой (Ольги Виор), вошедшей в первый альбом, была написана самой Юлей. В 2013 году выступала в Чапаевске на день города.
«Композиция сразу попала в главный хит-парад страны „Золотой граммофон“, а затем и в его телевизионную версию».")